Обмежений перелік
Постанова КМ «Про Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом» від 19.03.97 №252 (з унесеними цього року змінами), зокрема, визначає загальні умови обслуговування громадян, які здійснюють поїздки, перевозять багаж чи вантажобагаж по Україні залізничним транспортом. Відповідно до п.22 постанови посадка в поїзд здійснюється за пред’явленням проїзного документа та документа, який посвідчує особу пасажира. Далі наводиться вичерпний перелік таких документів:
• паспорт громадянина України;
• паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
• дипломатичний паспорт України;
• службовий паспорт України;
• посвідчення особи моряка;
• посвідчення члена екіпажу;
• посвідчення особи на повернення в Україну;
• тимчасове посвідчення громадянина України;
• посвідчення водія;
• посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон;
• посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
• проїзний документ для виїзду за кордон особи, яку визнано біженцем, та особи, яка потребує додаткового захисту;
• довідка про звернення за захистом в Україні;
• посвідка на постійне проживання;
• посвідка на тимчасове проживання;
• картка мігранта;
• посвідчення біженця;
• проїзний документ біженця;
• паспортний документ іноземця та особи без громадянства.
На ці зміни також звертає увагу журнал Intercity magazine (№7—8), який позиціонується як «офіційний і єдиний бортовий журнал високошвидкісних поїздів». У присвяченому цьому питанню матеріалі є посилання не на зазначений порядок, а на Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені Міністерством транспорту та зв’язку 27.12.2006. Щоправда, у п.7.2 правил продубльовано той самий список документів, що можуть підтверджувати особу пасажира під час проїзду залізничним транспортом.
Директор державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» в тому ж таки виданні дав власні роз’яснення. Він підкреслив, що не зазначені в цьому переліку документи (такі як пенсійне посвідчення, посвідчення журналіста, адвоката, судді, працівника залізниці, працівника МВС, СБУ, прокуратури тощо), не дають права посадки на поїзд. Тож особам, які пред’являтимуть такі посвідчення, буде відмовлено проїзді.
Цікаво, що в тому ж п.7.2 правил зазначається: «Пасажири, які здійснюють поїздку за пільговими та безплатними проїзними документами, зобов’язані пред’явити проїзний документ та документ, що підтверджує право на пільгу». Водночас п.5.6 правил установлює перелік із 26 категорій громадян, які користуються пільгами на залізничному транспорті. Для них посвідчення, яке підтверджує право на пільгу, є обов’язковим.
Окрім того, в п.5.7 правил зазначено: «Народні депутати мають право безплатного проїзду в межах України в усіх поїздах і вагонах формування залізниць України. Проїзд здійснюється за безплатним проїзним документом, який видається квитковою касою при пред’явленні депутатського посвідчення та вкладиша до нього. Право безплатного проїзду поширюється також на особу, яка супроводжує народного депутата — інваліда I групи».
Зрозуміло, що безпосередні виконавці правил чітко та беззаперечно їх дотримуються, відмовляючи в посадці, зокрема, журналістам, народним депутатам, працівникам МВС, суддям та іншим державним службовцям, які не мали при собі посвідчення особи, крім службового. Проте такі дії працівників залізниці є протизаконними, а зміни до порядку та роз’яснення керівництва Укрзалізниці суперечать Конституції та спеціальним актам.
Усупереч статусу
Аби не бути голослівними, звернімося до деяких положень українського законодавства в частині визначення повноважень, зокрема, Президента, народних депутатів, суддів і працівників МВС.
Згідно з ст.106 Конституції глава держави призначає низку високопосадовців. Отже, ігнорування чи невизнання посвідчень останніх, по суті, суперечить Конституції, законам держави та указам Президента й водночас порушує права, честь і гідність громадян.
Аналогічного висновку можна дійти, якщо проаналізувати положення закону «Про статус народного депутата України», за яким держава забезпечує народному обранцю необхідні умови для здійснення депутатських повноважень. Відповідно до ч.3 ст.17 закону депутат поточного скликання Верховної Ради при пред’явленні посвідчення користується правом безперешкодно відвідувати органи державної влади та місцевого самоврядування, а також правом безперешкодного доступу на всі підприємства, установи та організації, розташовані на території України, незалежно від їх підпорядкування, форм власності, режиму секретності. Та виявляється, що вагон потяга — виняток із цих гарантій!
Перед тим як призначити особу на посаду судді, проводиться ретельна перевірка щодо її відповідності вимогам законодавства. У зв’язку із цим незрозуміло, чим керувався Уряд, установлюючи такі зневажливі та навіть дискримінаційні щодо судді правила на залізниці?!
Нововведення не визнають і посвідчення працівників МВС за належний документ, який посвідчує особу під час користування залізничним транспортом. Хоча згідно з п.25 ч.1 ст.11 закону «Про міліцію» для виконання обов’язків працівнику міліції надається право користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського й місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом. Під час службових відряджень міліціонери, крім інших прав, мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту. У разі невідкладних службових поїздок вони забезпечуються квитками на проїзд незалежно від наявності місць.
Проте на практиці все відбувається дещо інакше. Погодьтеся, навряд чи можна вважати нормальною ситуацію, коли працівника міліції не пускають у потяг на підставі того, що його посвідчення не включено до списку документів, які посвідчують особу під час користування залізницею. А от коли ти додав до залізничного квитка посвідчення водія, яке видає підрозділ того ж МВС, — усе гаразд, можна їхати. Де логіка?
Що гарантує паспорт?
У працівників залізниці на обурення пасажирів з «невідповідними» документами тільки одна відповідь: службові посвідчення не можуть засвідчувати особу при посадці її на поїзд. Але принагідно виникає питання: чи можна постійно, у будь-яких випадках та життєвих ситуаціях підтверджувати особу лише за допомогою паспорта громадянина України? Напевно, ні. Й ось чому.
У Положенні про паспорт громадянина України, затвердженому постановою ВР від 26.06.92 №2503-XII, сказано: «Паспорт… є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України». Водночас втрата цього документа взагалі може спричинити зміни в праві власності особи і, як наслідок, мати певні матеріальні втрати для власника, оскільки паспортом від його імені можуть скористатися інші особи. Як свідчить судова практика, за таких обставин укладаються цивільно-правові угоди, здійснюються банківські операції, оформляються доручення тощо. Чи може залізниця бути захищена від шахрайства із чужим паспортом? Відповідь: ні. Тож навіщо вимагати паспорт від пасажира?
Розробники законодавчих змін запевнили, що повернення паспортного контролю — обов’язкова умова викоренення спекуляцій із залізничними квитками та запобігання терористичним актам на залізничних шляхах. Звичайно, поставлені цілі є правильними, високими та благородними. Незрозумілим є лише одне: чому загальна ідея покращення роботи української залізниці вимагає принесення в жертву особистих інтересів пасажирів?
Органам виконавчої влади важливо пам’ятати: видання юридичних актів, що суперечать Конституції та законам держави, є неприпустимим.
А поки питання, що робити судді, коли його не пускають за посвідченням у потяг, залишається відкритим. Звісно, ні статус судді, ні здоровий глузд не дозволяють у такій ситуації з’ясовувати стосунки з провідником або адміністрацією залізниці, до того ж із формально-правового погляду для цього немає жодних підстав. Єдине, що видається можливим у такому випадку для суддівської громади, — звертатися безпосередньо до Президента як гаранта Конституції з проханням забезпечити виконання норм Основного Закону та скасувати цю вкрай суперечливу постанову Уряду. Тільки таким законним методом ми здатні вплинути на виправлення цієї ситуації.
Роман ГОЛОБУТОВСЬКИЙ, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Источник http://zib.com.ua
_03_03.png)
